Трудовий чи цивільно-правовий договір: який варіант обрати працівнику – консультує Держпраці

Державна служба України з питань праці роз’яснює деталі  укладання між  роботодавцем та працівником цивільно-правової угоди замість трудової. 

Потенційному учаснику трудових взаємовідносин слід знати, чим вони відрізняються і як не помилитися у виборі.

Що таке трудовий договір?

Трудовий договір - угода між найманим працівником і роботодавцем. Останнім може бути компанія, ФОП і навіть фізична особа, яка наймає представника окремих професій. Наприклад, домробітницю, водія, або няню.

За трудовим договором найманий персонал зобов’язується виконувати роботу, зазначену в договорі, а роботодавець - виплачувати за це заробітну плату й забезпечувати гідні й безпечні умови праці, передбачені законодавством про працю.

Важливо! Трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

З одного боку, найманий працівник залежить від роботодавця. Якщо ви хочете взяти відпустку, залишитися вдома за сімейними обставинами, піти до лікаря упродовж робочого дня - маєте отримати дозвіл працедавця.

З іншого - працівник має низку соціальних і трудових гарантій: регулярна оплата праці (щонайменше двічі на місяць), нормований робочий час, лікарняні, оплачувані вихідні й відпустки, захист від незаконного звільнення, тощо.

Що таке цивільно-правовий договір?

За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників. Є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її.

Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України. На них не поширюється дія трудового законодавства.

Предметом договору є кінцевий результат, а не процес його досягнення.

Обидві сторони - незалежні й рівноправні. Замовник не має піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні. Виконавець самостійно організовує роботу і відповідає за її вчасне виконання.

Розмір винагороди й термін оплати визначаються угодою сторін, а не законодавством.

Зазвичай цивільно-правовий договір укладається для виконання разових, а не систематичних робіт.

Як уникнути підміни трудових відносин цивільно-правовими?

Нагадаємо: між працівником і роботодавцем завжди укладається трудовий договір. Тоді як цивільно-правовий договір укладається з незалежним підрядником.

Щоби відрізнити трудові відносини від підрядних, запитайте, з якою метою з вами укладають договір.

Потрібно виконати певний обсяг робіт? І ви, як виконавець, зобов’язуєтеся передати замовнику результат роботи й робите все самостійно?

У такому разі сміливо укладайте один із цивільно-правових договорів: договір підряду, договір про надання послуг або інший.

Або ж ідеться про систематичне виконання обов’язків, які належать до конкретної посади, спеціальності чи трудової функції в діяльності компанії, та ще й потребують присутності на робочому місці за визначеним графіком?

При цьому роботодавець організовує процес роботи, дає вказівки та контролює виконання? У такому разі маємо трудові відносини між працівником і роботодавцем.

Крім того, ви є найманим працівником, якщо:

виконуєте роботу в інтересах однієї особи чи організації;

користуєтеся обладнанням, матеріалами та приміщенням замовника;

після виконання завдання ваша трудова діяльність продовжується;

отримуєте фіксовану винагороду за процес роботи, а не за результат;

маєте питати дозволу про відгули й відпустки.

Шановні роботодавці та працівники!

Оформлюйте трудові відносини належним чином. Це є не лише запорукою дотримання чинного трудового законодавства, але й належного соціального захисту та гарантії трудових прав.