Загальні рекомендації по закладанню насаджень багаторічних культур
Основними завданнями влаштування території саду є створення умов, які сприяють їх росту і розвитку, високовиробничому використанню техніки, трудових ресурсів для отримання максимальної кількості продукції при мінімальних затратах праці і засобів.
При створенні виробничих і маточних насаджень садивний матеріал який використовується для посадки обов’язково повинен бути сортів занесених до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні та мати відповідні сертифікати а саме: «Сертифікат на товарні якості садивного матеріалу» та «Сертифікат на сортові якості садивного матеріалу».
Для подальшої діяльності суб’єкта розсадництва що закладає маточні насадженя і планує послідуючу реалізацію садивного матеріалу необхідним є також наявність ліцензійних угод з власниками прав на сорти садивного матеріалу.
Одним з етапів при закладанні виробничих і маточних насаджень є складання Проекту створення багаторічних плодово-ягідних і горіхоплідних насаджень. Розробкою таких проектів на сьогодні займаються науково дослідні установи садівництва, зокрема наприклад Інститут садівництва Національної академії аграрних наук.
При виборі ділянок під багаторічні насадження важливе значення мають морфологічні і біологічні особливості порід і сортів, їх вимоги до рельєфу місцевості, ґрунтів, зволоженню, глибині залягання ґрунтових вод, захищеність ділянки від шкідливих вітрів та ін.
При підборі сортів слід дотримуватись рекомендацій щодо придатності використання сортів у відповідних ґрунтово - кліматичних умовах. Основним завданням розсадника є вирощування достатньої кількості добре розвинутого садивного матеріалу плодових і ягідних культур для споживачів кліматичні умови яких подібні до кліматичних умов розсадника. Тому необхідно щоб основою підбору сортів для реалізації також був принцип районування порід і сортів.
Підчас організації території саду важливим є розміщення порід і сортів плодових культур згідно їх біологічних і морфологічних особливостей, господарських ознак, так як вони відрізняються між собою терміном дозрівання і проведенням догляду за насадженнями, а також по відношенню до ґрунтів, рельєфу і інших особливостей місцевості.
Наприклад:
- яблуня і слива - вологолюбні культури, морозостійкі, їх можна розміщувати на низинних частинах схилу;
- груша більш засухостійка але не морозостійка її слід розміщувати в середніх частинах пологих схилів, в більш захищених місцях;
- персик погано переносить зимові морози і весняні приморозки, тому його висаджують в середніх частинах схилу на південно-західні експозиції;
- вишню і черешню можна розміщувати на середніх і верхніх частинах схилу.
Необхідно врахувати й рельєфні властивості території для закладки саду в межах природно-сільськогосподарських зон країни.
Так для плодових культур більш придатні пологі схили до 5°, в рівнинних умовах зерняткові сади краще розміщувати на терасованих схилах до 8-10°, в гірських - до 12-16°. Більш круті схили використовують під кісточкові культури. Під ягідники, чагарники і полуницю краще відводити рівнинні ділянки або схили до 5°.
Глибина залягання ґрунтових вод для ягідників має бути не менше 1,0 - 1,5 м, для зерняткових - 4 м.
Кращі ґрунти для садів - сірі лісові, темно-сірі опідзолені й чорноземи опідзолені та глибокі.
Також при закладанні саду враховують, в який спосіб буде проводитись збирання плодів: вручну чи механізовано, споживатись плоди будуть у свіжому вигляді чи направлятись на переробку, наявність плодосховищ та ринків збуту продукції.
Сорти плодових розміщують так, щоб створити кращі умови для взаємного запилення порід і виконання робіт з догляду і збирання врожаю згідно строків дозрівання. Практично всі сорти яблуні, груші, черешні, персика, більшість сортів вишні, сливи та абрикоса самобезплідні, тобто при запиленні пилком свого сорту зовсім не дають або дають небагато плодів. Як правило, при закладанні необхідно розмістити 6-8 рядів основного сорту і 2-3 ряди сорту - запилювача. Основні сорти і сорти-запилювачі підбирають з однаковими строками цвітіння і дозрівання плодів. При цьому основному сорту відводять не менше 60 % насаджень. Таке розміщення сортів дозволяє краще здійснювати сортову агротехніку, особливо вести боротьбу з хворобами, полегшує збирання врожаю і проведення інших робіт.
Сорти персика й абрикоса, що здатні до самозапилення, розміщують чистосортними насадженнями в окремих кварталах або широкими сортовими смугами вздовж декількох кварталів. Кінцеве розміщення порід і сортів уточнюється при проектуванні кварталів.
Сорти різних строків дозрівання (літні, осінні, зимові) мають бути розміщені в кварталах компактно з метою створення умов для сортової агротехніки та збирання врожаю послідовно за строками дозрівання плодів.
Головний спеціаліст ГУ Держпродспоживслужби
в Чернівецькій області С.М. Воронін
