"Коли почалася повномасштабна війна я був у Польщі. 25 березня я пересік кордон з Україною. Призначений на посаду старшого стрільця взводу охорони. Основні задачі були: охорона ТЦК, периметру. До виїзду в Польщу працював у поліції, мав звання капітана поліції, звільнився за власним бажанням. У 2022 році запропонували посаду командира взводу 2-го стрілецького батальйону 128 бригади, на що я погодився. Тебе прийняли, все нормально, ти вже на посаді, але сьогодні о 16:00 в тебе ешелон на Бахмут. Добре, я вже прийшов туди зібраний з речима. Там ми були недовго, але час проходив дуже довго, оскільки противник постійно штурмував та обстрілював позиції. Намагалися підлізти до нас упритул по морозу, через соняшники, повзком. Вони підлізли до нас так впритул, що наша позиція за день переходила з рук у руки 4 рази. В кінці-кінців ми отримали цю точку і передали другій бригаді. Тому що люди втомлюються, воно ж постійно фізичне навантаження, людина постійно під обстрілами, постійно у стресі, постійно в русі, тому що є така ситуація, щоб підійти до тих позицій, потрібно пройти 5-6 кілометрів у повному спорядженні. Це є дуже серйозне фізичне навантаження. Потім людина тиждень-два, чотири дні сидить у тих окопах. Вона що фізично втомлюється, що морально. Тому що ти сидиш у тих бліндажах і окопах, й не можеш нікуди вийти. Якщо б їх хтось замінив, вони б відпочили, відновилися і повернулися знов служити. Але так як досить тривалий час немає ким поміняти, люди починають перегорати і втомлюватись."
"Коли почалася повномасштабна війна я був у Польщі. 25 березня я пересік кордон з Україною. Призначений на посаду старшого стрільця взводу охорони. Основні задачі були: охорона ТЦК, периметру. До виїзду в Польщу працював у поліції, мав звання капітана поліції, звільнився за власним бажанням. У 2022 році запропонували посаду командира взводу 2-го стрілецького батальйону 128 бригади, на що я погодився. Тебе прийняли, все нормально, ти вже на посаді, але сьогодні о 16:00 в тебе ешелон на Бахмут. Добре, я вже прийшов туди зібраний з речима. Там ми були недовго, але час проходив дуже довго, оскільки противник постійно штурмував та обстрілював позиції. Намагалися підлізти до нас упритул по морозу, через соняшники, повзком. Вони підлізли до нас так впритул, що наша позиція за день переходила з рук у руки 4 рази. В кінці-кінців ми отримали цю точку і передали другій бригаді. Тому що люди втомлюються, воно ж постійно фізичне навантаження, людина постійно під обстрілами, постійно у стресі, постійно в русі, тому що є така ситуація, щоб підійти до тих позицій, потрібно пройти 5-6 кілометрів у повному спорядженні. Це є дуже серйозне фізичне навантаження. Потім людина тиждень-два, чотири дні сидить у тих окопах. Вона що фізично втомлюється, що морально. Тому що ти сидиш у тих бліндажах і окопах, й не можеш нікуди вийти. Якщо б їх хтось замінив, вони б відпочили, відновилися і повернулися знов служити. Але так як досить тривалий час немає ким поміняти, люди починають перегорати і втомлюватись."
